Передача пораненого

Ілюстрація: © ЧОТА, 4ota.com
Передача пораненого - це не формальність, а етап, на якому інформація буквально рятує життя. Якщо наступна ланка не знатиме, що сталося і що вже зроблено, вона втратить дорогоцінний час.
Що говорити під час передачі
Доповідай стисло і за схемою, яку знають усі в ланці евакуації. Не переказуй зайвого - лише факти, які впливають на подальші дії.
- Механізм травми: вибух, падіння, кульове поранення, опік тощо.
- Виявлені поранення: куди саме, чи є кровотеча, чи накладено пов'язки.
- Стан: свідомість (ясна, реагує на голос, біль, ні), дихання (частота, характер), пульс, якщо визначав.
- Надана допомога: турнікет, тампонування, пов'язки, знеболення, інфузія.
- Час накладання турнікета - обов'язково, з точністю до хвилин.
Час турнікета - пиши одразу
Турнікет обмежує кровообіг у кінцівці, тому медикам критично знати, скільки часу він стоїть. Не покладайся на пам'ять - запиши одразу після накладання.
- Пиши час прямо на турнікеті або на шкірі поруч (лоб, щока, кінцівка) стійким маркером.
- Якщо маркера нема, використай пластир, лейкопластир, бирку, записку.
- Записуй у форматі година:хвилини, без заокруглень.
- Перевір, щоб запис був видимий і не стерся під час транспортування.
- При передачі назви час вголос і покажи запис.
Типові помилки
- Не записав час турнікета одразу - через кілька хвилин під обстрілом уже не згадаєш.
- Передає пораненого без даних про свідомість і дихання - наступний медик не знає, погіршується стан чи ні.
- Говорить загально: 'там поранений, щось з ногою', замість конкретики.
Запам’ятай
Точна передача - це частина порятунку: механізм, поранення, стан, допомога і час турнікета.