Лише позивні

Ілюстрація: © ЧОТА, 4ota.com
Радіостанція чує не лише своїх. Противник постійно сканує ефір, записує й аналізує кожне слово. Тому в ефірі ти - лише позивний, а не Іван чи сержант Петренко.
Позивний - твоє ім'я в ефірі
Перед першим виходом у мережу запам'ятай свій позивний, а не тільки ім'я. Перед тим як натиснути тангенту, подумки назви позивний - це вбереже від машинального 'Алло, це я, Сашко'. В ефірі працюй лише під позивним: 'Орел, я Сокіл'. Якщо позивного ще не маєш або забув - не вигадуй на ходу, уточни в командира до сеансу.
Що ніколи не звучить у радіоефірі
Жодних справжніх імен, прізвищ, звань. Жодних номерів бригад, батальйонів, рот. Жодних назв населених пунктів, вулиць, орієнтирів за реальними назвами. Якщо треба позначити місце - користуйся лише заздалегідь узгодженими кодовими назвами або умовними знаками, відомими обом сторонам зв'язку. Забудь фрази на кшталт 'я зараз у селі' або 'це командир роти'.
Ефір - не для балачок
Радіо - робочий інструмент, а не телефон. Говори коротко, по суті, лише те, що стосується виконання завдання. Не згадуй посади, не обговорюй минулі дії, емоції чи сторонні речі. Кожне зайве слово збільшує час у ефірі й дає противнику більше матеріалу для аналізу. Працюй за правилами своєї мережі, без імпровізацій.
Типові помилки
- Відповідати на виклик справжнім іменем: 'Так, Петро слухає'.
- Називати номер підрозділу чи прізвище командира замість позивного.
- Передавати назву населеного пункту або точне місце розташування відкритим текстом.
Запам’ятай
В ефірі ти - лише свій позивний; справжнє ім'я, звання, посада й місце залишаються за межами радіо.